Анна виросла в простій, не заможній родині. Батьки не мали вищої освіти, і все життя пропрацювали на низькооплачуваній роботі. Вдома не було дискусій на цікаві теми. Не було розуміння подій у світі. Майже не було книг, які б формували світогляд. Уявлення про можливості були дуже обмежені – програвався сценарій маленької людини, від якої нічого не…

Говорячи про наплічник, з яким є сенс йти по життю, я маю на увазі не конкретно його. Це не про речі в ньому, які ми можемо взяти з собою. Це про наше Я. Про наші відчуття себе та знання себе. Про нашу спроможність та нашу впевненість у собі. Про вміння й навички. Війна дала мені…

Personal experience, practical advice, how not to let yourself fall, how to survive and rise as a civilian in war, Ukrainian case. + 3 author’s short stories КУПИТИ на Amazon: https://www.amazon.com/dp/B0GPXB2XNM The book is dedicated to those who find themselves in difficult life circumstances, but thanks to their own inner strength, they transform horrors into…

Євреїв в світі приблизно втричі менше, ніж нас. Але вони змогли прокричати світу про те, через що пройшли за часів Другої Світової. Знущання росіян над нами носять такий самий характер, що й фашизм – але ми через певні обставини залишилися для світу, до певного моменту, невідомими. З ризиком, що росіяни матимуть ще більшу інформаційну перевагу.…

Книга про ПЕКЛО, тому що про росію. Цього літа я стояла перед стендом видавництва “Наш Формат” на Літературному ярмарку, що відбувався на території університету Каразіна в Харкові, дивилася на цю книгу, й не хотіла її обирати. Мені здавалося, що читати про росіян мені, українці, буде нелегко через відразу до них. А ще я боялася, що…

Життя героїні могло б пройти в Донецьку і безнапасно тривати там же. Якби не війна, що розірвала над нами небо у 2014-му. З того часу починається інша історія, в якій немає місця слабкості, а є потужне бажання пройти свій шлях переможцем, знайти себе в цій системі координат і встати на ноги після падіння. Життя вимушеної…

З міста дорога веде до кордону. Розбита військовою технікою, подекуди залатана клаптиками відносно свіжого асфальту. В’ється спочатку повз передмістя, потім серед полів, обласканих працею господарів попри близьку війну. Далі розходиться у дві сторони, де наліво поїдеш — до сина з невісткою та онучок. Направо — додому, де чоловік від страху не виходить з подвір’я вже…

Він маленький, жвавий, трохи за п’ятдесят, і має унікальну здатність зникати зненацька. Так само з’являється, коли не очікуєш його побачити. Виринає наче з-під землі. Якийсь “зам” в СБУ, одразу й не здогадаєшся, хто він. Дуже невибагливий в одязі, хіба що годинник дорогий, і погляд має – непростої такої людини. Навіть після п’янки на ранок пробіжить…

Ной відкрив ковчег, як тільки минуло сорок днів, і випустив крука. Той не повернувся, бо скоріше за все знайшов собі харч – значить, вода спала… “Що, вороне, дивишся на мене? Хіба що свого побачив?.. “ Два погляди на мить зустрілися. Зціпилися мовчки. Потім автобус рушив з місця. Крук ще дивився вслід деякий час. У кожного…

Дуже страшно споглядати, як хтось сходить з розуму. Село маленьке, майже всі всіх знають. Ота бабуся завжди голосно кричала на дітлахів, що ганяли вулицею її гусей. А тепер вона кричить на весь підвал від того, що їй щось мариться та вона не може тримати себе в руках, зібрати себе докупи. Коли мій дід помер, моя…

Це з книги Віктора Франкла, психіатра, який відсидів в Аушвіці та дивом залишився живим. Книга “Сказати життю ТАК”. Тут я вперше знайомлюся з поняттям, чи назвою “капо”, яким він називає пристосуванців до СС з числа в’язнів. Капо виглядали більш ситими, охайними та здоровими в тому пеклі концтаборів. Вони були перші, хто зустрічав ешелони з новими…

Кілька пар рук жваво розподіляли продукти. Сік вправно розводили водою, молоко після подібної маніпуляції перетворювалося на якусь субстанцію, що не викликала бажання її пити. Найкращі овочі йшли в один бік, гірші в другий. Працювали злагоджено, звично, сопучи й кашляючи. – Людк, а Людк! – Одну з них звали Людмилою, й колежанки час від часу подражнювали…

Аеропорт Мюнхена виблискував білою стелею, білими стінами, білими колонами, світло сотень лампочок відбивалося від їх глянцевих поверхонь та падало під ноги нескінченному потоку людей. Цей потік рухався коридорами, перетинав відкриті простори, обтікав, наче річка, виставкові зразки автівок, стенди з рекламою, далі розосереджуючись між різними напрямками, скляними дверями, стійками адміністраторів або ж вітринами магазинів. Всередині цього…

З вікна видніється болото. Воно смердить чужими скрєпамі. Там не росте нічого здорового, сильного, на що було би приємно дивитися. Час від часу доносяться п’яні голоси, абсолютно хворі забаганки та давно чужі пісні. Люди, які колись були українцями, грають на цьому болоті ролі українців за гроші. Від сильного вітру з дощем на скло вікна з…

Це було не поле перед ними, а чорне море, в якому провалювались чоботи по щиколотки. Неприбрані соняхи дивилися простріленими чорними обличчями на світ та не знаходили взаємності. Це був не окоп позаду них, а струмок із попелу та багнюки, де після дощу поселилися вогкість та втома. Він, цей струмок, вже не біг лисим лісом, перешіптуючись тихими голосами,…

Я вважаю, в житті не так багато дійсно непереборних обставин, в яких ніщо від нас не залежить. Наприклад, цунамі, чи землетрус. Чи війна – коли ти саме в епіцентрі бойових дій. Пам’ятаєте, як в Туреччині стався землетрус, та люди просто провалилися вниз, опинившись під завалами будинків? Ніхто не був готовий до цього (хоча, якщо прискіпуватись,…

Якось чужа дитина, майже підліток, дивлячись з мого вікна на сусідній будинок навпроти, побажала мені: “Якби у вас був такий самий величезний будинок!” Я посміхнулася, бо згадала й свої дитячі колись мрії – такі самі примітивні. Про те, щоб мати чогось більше, ніж у всіх. Краще, ніж у всіх. Про життя “напоказ”, яке формується з…

Я прибічниця думки, що багато чого в житті залежить від нас самих. Коли ми знаємо себе, коли вивчили себе, коли працюємо над собою, розвиваємо себе – ми дійсно керуємо своїм життям. Не більшість подій керують нами – а ми керуємо. Ми не віддаємо комусь або чомусь право керувати нами. Ми самі є хазяї свого життя.…

Завжди будуть ті, хто оцінює вас по вашій поведінці та починає керувати вами. Невпевненість у словах, у жестах, у вашій власній базі (яка складається з ваших знань, вмінь, досягнень, прагнень, мисленні) дозволить якійсь продавчині на ринку нав’язати вам зайве. Корупціонеру – дозволить витягнути з вас додаткове. Навіть та прибиральниця в офісному центрі, яка кричить на…

Колись на наших кордонах замість рашки в її нинішньому вигляді постане орда з криками “аллаху акбар” та їх жінками, одягненими в чорне. Бо у таких немає проблем з розмноженням, а у росіян сьогоднішніх – є. Це може бути як з Ліваном, хоча напевно Ліван таки був кращою версією держави, ніж росія в будь-який час. Спочатку…

З-під цеглини стирчала обпалена вогнем рука, стара, кістлява, з довгими почорнілими нігтями. Рукав кофтини, в’язаної, криваво-червоного кольору, теж обгорів та тепер висів шматтями. В цій же купі поряд лежав чийсь розбитий телевізор, тут же дитяча іграшка з пластмаси, поплавлена від жару, биті тарілки, залишки котячого будиночку… – Допоможи мені вибратися… Євгенія сиділа поряд, на землі,…

Пшемисль накрило “Градами”. Від щоденних вибухів гинуть люди, іноді десятками. С-300, С-400, “Іскандери” “утюжать” прикордонні території, не залишаючи ні історичних пам’яток, ні шкіл, ні дитсадків, ні житлових будинків. В такому ж становищі Хелм. Якщо кордон буде прорваний, то ворог здійснить кидок на Люблін, одночасно на Жешув, а там з Білорусі буде кидок на Білосток, звідки…

Йому на вигляд років 70, і він кричить. Стоїть біля стійки оператора “Укрпошти” й кричить, бо йому не знайшли готівки, щоб видати пенсію. – Я зараз викличу поліцію!! – Чоловіче, як тільки з’явиться готівка, ми вам видамо. Або завтра приходьте. – Як це – завтра?!! Ви мені видайте зараз те, що мені належить!! Негайно!!! Я…

Тітка Ліда дуже погана. Ліків немає. Вона через це не переймається, бо навіть після двадцяти років праці санітаркою в обласному роддомі в силу медицини не вірить. Відколи вони з родиною оселилися в селі, у неї своя медицина: парне молоко, запашні трави, назбирані в полях навкруги, мед. Молитви. Важка праця. Зранку, ще до того, як встане…

Вона палить цигарку за цигаркою, спостерігаючи за майстрами з Харкова, що приїхали лагодити розтрощені п’ятиповерхівки. Тут кожна покоцана: або вилетіло скло з вікон, або дах пробитий, або дірки в стінах, або ж все разом. Вона зиркає на майстрів, змушуючи їх зіщулюватися під її прискіпливим поглядом, наче перетворює чоловіків на дрібних комашок. Важко працювати під таким…

Світ спалахує на емоціях. Десь – через релігію (на мій погляд атеїстки – найбільш жорстока та безглузда причина вбивати), десь – через імперські забаганки, а десь – тому що обороняються від перших та других. Хтось йде сюди ж, в цю м’ясорубку, і стає на бік того, хто йому ближче: – через власне відчуття справедливості; –…

Батько палестинець відправляє поперед себе свою дитину, хлопчика років 4-5, зі стягом, до ізраїльських солдатів, зі словами: – йди до них, нехай вони тебе вб’ють! Кидай в них каміння! Сам стоїть позаду та знімає це на відео. Дитина йде, підіймає каміння, кидає його, виконуючи вказівки батька. Російські матері одягають своїх дітей у військову форму, толерують…

Колись її зрадили. Обманом поцупили батьківську спадщину, виставивши перед оточуючими негідною мати те, що належало їй по праву. Про неї казали, що вона занадто слабка та довірлива, занадто чемна та дружня – в цьому світі таких рвуть на шматки. Вона все-рівно той спадок не втримає, є більш достойні його мати, вони знайдуть йому застосування. Пережила.…

У нас вільний доступ до світової і власної історії, ми ж не на Росії, а тому мене особисто дивують деякі відмазки: “Я не вірив, що росіяни почнуть обстрілювати ракетами мирні міста. Бо це очевидно протирічило їхній меті.” (Нехай цей чиновник залишиться неназваним, бо уособлює своїми словами багатьох тих, хто сьогодні при владі). “Я не вірив”.…