Говорячи про наплічник, з яким є сенс йти по життю, я маю на увазі не конкретно його. Це не про речі в ньому, які ми можемо взяти з собою. Це про наше Я. Про наші відчуття себе та знання себе. Про нашу спроможність та нашу впевненість у собі. Про вміння й навички. Війна дала мені…

Personal experience, practical advice, how not to let yourself fall, how to survive and rise as a civilian in war, Ukrainian case. + 3 author’s short stories КУПИТИ на Amazon: https://www.amazon.com/dp/B0GPXB2XNM The book is dedicated to those who find themselves in difficult life circumstances, but thanks to their own inner strength, they transform horrors into…

Євреїв в світі приблизно втричі менше, ніж нас. Але вони змогли прокричати світу про те, через що пройшли за часів Другої Світової. Знущання росіян над нами носять такий самий характер, що й фашизм – але ми через певні обставини залишилися для світу, до певного моменту, невідомими. З ризиком, що росіяни матимуть ще більшу інформаційну перевагу.…

Життя героїні могло б пройти в Донецьку і безнапасно тривати там же. Якби не війна, що розірвала над нами небо у 2014-му. З того часу починається інша історія, в якій немає місця слабкості, а є потужне бажання пройти свій шлях переможцем, знайти себе в цій системі координат і встати на ноги після падіння. Життя вимушеної…

З міста дорога веде до кордону. Розбита військовою технікою, подекуди залатана клаптиками відносно свіжого асфальту. В’ється спочатку повз передмістя, потім серед полів, обласканих працею господарів попри близьку війну. Далі розходиться у дві сторони, де наліво поїдеш — до сина з невісткою та онучок. Направо — додому, де чоловік від страху не виходить з подвір’я вже…

Він маленький, жвавий, трохи за п’ятдесят, і має унікальну здатність зникати зненацька. Так само з’являється, коли не очікуєш його побачити. Виринає наче з-під землі. Якийсь “зам” в СБУ, одразу й не здогадаєшся, хто він. Дуже невибагливий в одязі, хіба що годинник дорогий, і погляд має – непростої такої людини. Навіть після п’янки на ранок пробіжить…

Ной відкрив ковчег, як тільки минуло сорок днів, і випустив крука. Той не повернувся, бо скоріше за все знайшов собі харч – значить, вода спала… “Що, вороне, дивишся на мене? Хіба що свого побачив?.. “ Два погляди на мить зустрілися. Зціпилися мовчки. Потім автобус рушив з місця. Крук ще дивився вслід деякий час. У кожного…