Говорячи про наплічник, з яким є сенс йти по життю, я маю на увазі не конкретно його. Це не про речі в ньому, які ми можемо взяти з собою. Це про наше Я. Про наші відчуття себе та знання себе. Про нашу спроможність та нашу впевненість у собі. Про вміння й навички. Війна дала мені…

Життя героїні могло б пройти в Донецьку і безнапасно тривати там же. Якби не війна, що розірвала над нами небо у 2014-му. З того часу починається інша історія, в якій немає місця слабкості, а є потужне бажання пройти свій шлях переможцем, знайти себе в цій системі координат і встати на ноги після падіння. Життя вимушеної…

Він маленький, жвавий, трохи за п’ятдесят, і має унікальну здатність зникати зненацька. Так само з’являється, коли не очікуєш його побачити. Виринає наче з-під землі. Якийсь “зам” в СБУ, одразу й не здогадаєшся, хто він. Дуже невибагливий в одязі, хіба що годинник дорогий, і погляд має – непростої такої людини. Навіть після п’янки на ранок пробіжить…

Ной відкрив ковчег, як тільки минуло сорок днів, і випустив крука. Той не повернувся, бо скоріше за все знайшов собі харч – значить, вода спала… “Що, вороне, дивишся на мене? Хіба що свого побачив?.. “ Два погляди на мить зустрілися. Зціпилися мовчки. Потім автобус рушив з місця. Крук ще дивився вслід деякий час. У кожного…

Дуже страшно споглядати, як хтось сходить з розуму. Село маленьке, майже всі всіх знають. Ота бабуся завжди голосно кричала на дітлахів, що ганяли вулицею її гусей. А тепер вона кричить на весь підвал від того, що їй щось мариться та вона не може тримати себе в руках, зібрати себе докупи. Коли мій дід помер, моя…

Аеропорт Мюнхена виблискував білою стелею, білими стінами, білими колонами, світло сотень лампочок відбивалося від їх глянцевих поверхонь та падало під ноги нескінченному потоку людей. Цей потік рухався коридорами, перетинав відкриті простори, обтікав, наче річка, виставкові зразки автівок, стенди з рекламою, далі розосереджуючись між різними напрямками, скляними дверями, стійками адміністраторів або ж вітринами магазинів. Всередині цього…

З вікна видніється болото. Воно смердить чужими скрєпамі. Там не росте нічого здорового, сильного, на що було би приємно дивитися. Час від часу доносяться п’яні голоси, абсолютно хворі забаганки та давно чужі пісні. Люди, які колись були українцями, грають на цьому болоті ролі українців за гроші. Від сильного вітру з дощем на скло вікна з…