Говорячи про наплічник, з яким є сенс йти по життю, я маю на увазі не конкретно його. Це не про речі в ньому, які ми можемо взяти з собою. Це про наше Я. Про наші відчуття себе та знання себе. Про нашу спроможність та нашу впевненість у собі. Про вміння й навички. Війна дала мені…

Життя героїні могло б пройти в Донецьку і безнапасно тривати там же. Якби не війна, що розірвала над нами небо у 2014-му. З того часу починається інша історія, в якій немає місця слабкості, а є потужне бажання пройти свій шлях переможцем, знайти себе в цій системі координат і встати на ноги після падіння. Життя вимушеної…

Він маленький, жвавий, трохи за п’ятдесят, і має унікальну здатність зникати зненацька. Так само з’являється, коли не очікуєш його побачити. Виринає наче з-під землі. Якийсь “зам” в СБУ, одразу й не здогадаєшся, хто він. Дуже невибагливий в одязі, хіба що годинник дорогий, і погляд має – непростої такої людини. Навіть після п’янки на ранок пробіжить…

Ной відкрив ковчег, як тільки минуло сорок днів, і випустив крука. Той не повернувся, бо скоріше за все знайшов собі харч – значить, вода спала… “Що, вороне, дивишся на мене? Хіба що свого побачив?.. “ Два погляди на мить зустрілися. Зціпилися мовчки. Потім автобус рушив з місця. Крук ще дивився вслід деякий час. У кожного…

Дуже страшно споглядати, як хтось сходить з розуму. Село маленьке, майже всі всіх знають. Ота бабуся завжди голосно кричала на дітлахів, що ганяли вулицею її гусей. А тепер вона кричить на весь підвал від того, що їй щось мариться та вона не може тримати себе в руках, зібрати себе докупи. Коли мій дід помер, моя…

Аеропорт Мюнхена виблискував білою стелею, білими стінами, білими колонами, світло сотень лампочок відбивалося від їх глянцевих поверхонь та падало під ноги нескінченному потоку людей. Цей потік рухався коридорами, перетинав відкриті простори, обтікав, наче річка, виставкові зразки автівок, стенди з рекламою, далі розосереджуючись між різними напрямками, скляними дверями, стійками адміністраторів або ж вітринами магазинів. Всередині цього…

З вікна видніється болото. Воно смердить чужими скрєпамі. Там не росте нічого здорового, сильного, на що було би приємно дивитися. Час від часу доносяться п’яні голоси, абсолютно хворі забаганки та давно чужі пісні. Люди, які колись були українцями, грають на цьому болоті ролі українців за гроші. Від сильного вітру з дощем на скло вікна з…

Це було не поле перед ними, а чорне море, в якому провалювались чоботи по щиколотки. Неприбрані соняхи дивилися простріленими чорними обличчями на світ та не знаходили взаємності. Це був не окоп позаду них, а струмок із попелу та багнюки, де після дощу поселилися вогкість та втома. Він, цей струмок, вже не біг лисим лісом, перешіптуючись тихими голосами,…

Якось чужа дитина, майже підліток, дивлячись з мого вікна на сусідній будинок навпроти, побажала мені: “Якби у вас був такий самий величезний будинок!” Я посміхнулася, бо згадала й свої дитячі колись мрії – такі самі примітивні. Про те, щоб мати чогось більше, ніж у всіх. Краще, ніж у всіх. Про життя “напоказ”, яке формується з…

Завжди будуть ті, хто оцінює вас по вашій поведінці та починає керувати вами. Невпевненість у словах, у жестах, у вашій власній базі (яка складається з ваших знань, вмінь, досягнень, прагнень, мисленні) дозволить якійсь продавчині на ринку нав’язати вам зайве. Корупціонеру – дозволить витягнути з вас додаткове. Навіть та прибиральниця в офісному центрі, яка кричить на…

Вони сиділи на лавочці в дворі багатоповерхівки. Вагітна молода жінка, чоловік років шістдесяти, дівчина-підліток та бабуся, посивіла, але жвава. Вересень вже готувався зайти в місто, попередньо покривши землю пожовклим листям. Дрібним, сірим, висушеним палючим літнім сонцем. Попри ще сильну спеку, яка дивувала містян цим літом, вересень вже був на старті, дихаючи нічною прохолодою. – Ти,…

Колись на наших кордонах замість рашки в її нинішньому вигляді постане орда з криками “аллаху акбар” та їх жінками, одягненими в чорне. Бо у таких немає проблем з розмноженням, а у росіян сьогоднішніх – є. Це може бути як з Ліваном, хоча напевно Ліван таки був кращою версією держави, ніж росія в будь-який час. Спочатку…

З-під цеглини стирчала обпалена вогнем рука, стара, кістлява, з довгими почорнілими нігтями. Рукав кофтини, в’язаної, криваво-червоного кольору, теж обгорів та тепер висів шматтями. В цій же купі поряд лежав чийсь розбитий телевізор, тут же дитяча іграшка з пластмаси, поплавлена від жару, биті тарілки, залишки котячого будиночку… – Допоможи мені вибратися… Євгенія сиділа поряд, на землі,…

Пшемисль накрило “Градами”. Від щоденних вибухів гинуть люди, іноді десятками. С-300, С-400, “Іскандери” “утюжать” прикордонні території, не залишаючи ні історичних пам’яток, ні шкіл, ні дитсадків, ні житлових будинків. В такому ж становищі Хелм. Якщо кордон буде прорваний, то ворог здійснить кидок на Люблін, одночасно на Жешув, а там з Білорусі буде кидок на Білосток, звідки…

Йому на вигляд років 70, і він кричить. Стоїть біля стійки оператора “Укрпошти” й кричить, бо йому не знайшли готівки, щоб видати пенсію. – Я зараз викличу поліцію!! – Чоловіче, як тільки з’явиться готівка, ми вам видамо. Або завтра приходьте. – Як це – завтра?!! Ви мені видайте зараз те, що мені належить!! Негайно!!! Я…

Тітка Ліда дуже погана. Ліків немає. Вона через це не переймається, бо навіть після двадцяти років праці санітаркою в обласному роддомі в силу медицини не вірить. Відколи вони з родиною оселилися в селі, у неї своя медицина: парне молоко, запашні трави, назбирані в полях навкруги, мед. Молитви. Важка праця. Зранку, ще до того, як встане…

Вона палить цигарку за цигаркою, спостерігаючи за майстрами з Харкова, що приїхали лагодити розтрощені п’ятиповерхівки. Тут кожна покоцана: або вилетіло скло з вікон, або дах пробитий, або дірки в стінах, або ж все разом. Вона зиркає на майстрів, змушуючи їх зіщулюватися під її прискіпливим поглядом, наче перетворює чоловіків на дрібних комашок. Важко працювати під таким…

Світ спалахує на емоціях. Десь – через релігію (на мій погляд атеїстки – найбільш жорстока та безглузда причина вбивати), десь – через імперські забаганки, а десь – тому що обороняються від перших та других. Хтось йде сюди ж, в цю м’ясорубку, і стає на бік того, хто йому ближче: – через власне відчуття справедливості; –…

Батько палестинець відправляє поперед себе свою дитину, хлопчика років 4-5, зі стягом, до ізраїльських солдатів, зі словами: – йди до них, нехай вони тебе вб’ють! Кидай в них каміння! Сам стоїть позаду та знімає це на відео. Дитина йде, підіймає каміння, кидає його, виконуючи вказівки батька. Російські матері одягають своїх дітей у військову форму, толерують…

Колись її зрадили. Обманом поцупили батьківську спадщину, виставивши перед оточуючими негідною мати те, що належало їй по праву. Про неї казали, що вона занадто слабка та довірлива, занадто чемна та дружня – в цьому світі таких рвуть на шматки. Вона все-рівно той спадок не втримає, є більш достойні його мати, вони знайдуть йому застосування. Пережила.…

У нас вільний доступ до світової і власної історії, ми ж не на Росії, а тому мене особисто дивують деякі відмазки: “Я не вірив, що росіяни почнуть обстрілювати ракетами мирні міста. Бо це очевидно протирічило їхній меті.” (Нехай цей чиновник залишиться неназваним, бо уособлює своїми словами багатьох тих, хто сьогодні при владі). “Я не вірив”.…