Перші спроби осягнути біль війни, яка почалася в 2014-му році.
Навкруги меншість, яка бачить війну, і більшість – для кого війна “десь там”. Вечорами пишу свої думки, десь власні спогади, які поступово оформлюються в сюжет. І ось з’являється вона – Марина. У неї зрозумілий мені твердий характер та досить непростий життєвий шлях. Їй я надала можливість розказати про себе. Їй я запропонувала зробити вибір: російська окупація чи ривок на волю. Її я спонукала надати приклад – як можна і як неправильно. Донбас, початок війни, вибір – і побудова нового життя на іншому краєчку України. Інколи немає що їсти, ось рахуєш останні гроші, а мозок шукає рішення…
Я завжди розуміла, що, якщо боїшся чогось, але лещата долі затискають тебе у важкій ситуації – все одно є вихід: робити, мовчки, свою справу, і поступово пережити кризу. Боїшся крові, але, якщо треба перев’язати рану, а, окрім тебе, нікому – візьмеш і перев’яжеш, тим часом згадуючи, як це робиться. Боїшся невідомості – але зробиш у неї крок, стискаючи кухонний ніж в кишені, на всякий випадок. Підеш по мінному полю, якщо його не оминути. Не вмієш стріляти, але, якщо треба – вистрілиш. Обов’язково.
… Ну, і написана ця книга була ще ДО повномасштабного вторгнення росіян в лютому 2022 року, як спроба ототожнити себе з правильною книжкою на своїй, правильній, полиці. Бо війна – це лакмусовий папірець. Кожен з нас, громадян своєї країни, потім спитає себе: “хто ти в цій війні?” І щось треба буде відповісти.
... Якби кожний із нас ставився до суспільного так, як до свого особистого, цій війні можна було б покласти край набагато раніше. Я є уродженкою сходу, але тією ж мірою відчуваю себе хазяйкою Закарпаття. І півдня країни, і півночі. Це все – моє. Це все – наше! Так, нажаль, з лісами, які вирубуються. І з затопленими селами. З розплавленим асфальтом на Херсонщині, і з нечесними судами по всій країні. Все, що ми маємо – є нашим за будь-яких обставин і в будь-якому стані. Незалежно від того, чи воно створене нашими зусиллями, чи виникло внаслідок нашої бездіяльності.
Книга про зміни в своєму відношенні до рідної землі. Про побудову життя з нуля, під час війни. Ну і звичайно, про кохання до тих, хто є взірцем мужньості в ці буремні для нас часи.
Редактор Ольга Могілевська
Художник Ігор Бондаренко