“Те, що робить нація, робить кожна окремо взята людина, і, доки вона це робить, те саме робитиме і нація. Тільки зміна установки індивіда здатна ініціювати зміну психології нації. Найбільші проблеми людства завжди вирішували не за допомогою загальних законів, а через оновлення установок конкретних людей…”
( Карл Юнг, знайшла в передмові до його “Аналітичної психології” 1916 року).
Щоб сталося оновлення індивідів з російським паспортом, і російської “нації” в цілому, з ними мала б відбутися справжня денацифікація і розділення росії на окремі шматки території. Зараз червень 2026 року, і я ще не знаю, чим закінчиться ця війна. Проте аби росія мала шанс на майбутнє, з нею мало б статися те саме, що й з Німеччиною свого часу. В Другій Світовій потрібно було покарати обох агресорів, бо один з них вийшов доволі сухим з води, оточивши себе буферами з поневолених руспублік, зробив морду цеглою й знахабнів остаточно. Ніхто не змінював бачення індивіда, отже не змінилося бачення нації.
Процес олюднення росіян був би не легшим, а то й геть складним. Німців водили до крематоріїв, на які багато хто дивився байдуже. В кінотеатрах, де показували кадри їх злочинів, вони закривали очі. Відверталися від трупів. Але німці – європейці. Мені обережно здається (хоча тут не до рожевих окулярів), що з європейською ментальністю як можна провалюватись в безодню, так і відроджуватись до стану Людини. Росіяни мають інші ознакиі: це люди, які впродовж свого існування грабували, привласнювали, знецінювали, блефували і не розуміли, що ж тут не так. Росіяни мають змогу бачити наші смерті й руйнації ледь не в прямому ефірі – ера інтернету дуже спростила можливості побачити й почути. Проте переважну їх більшість такі речі, як емпатія та усвідомлення своїх вчинків не торкнулися.
Як українка, яку повномасштабна війна застала в Харкові, і яка бачила обстріли, російські бомбардувальники, нестачу їжі, бензину, темні вулиці, паніку, поховання, руйнації – і бачить досі, – я є прибічницею дуже зрозумілої істини. Якщо ти знав, що твоя країна почала війну (а знають про це геть всі росіяни) – звідси починається твоя відповідальність. Крапка. Можна відвертатися, будувати собі триповерхові пояснення, що Україна сама б напала, про так званих нацистів, про утиски російськомовних – але факт того, що сталося, зацементований в історії.
Він стався.
“Психологія індивіда відбивається в психології нації”, – пише Карл Юнг. Я тільки знайомлюсь з психологією, але мені насправді давно здається, що кожна нація має свій характер. Ми ж говоримо про те, що представники якоїсь нації гонорові, а якоїсь – добрі. Хтось волелюбний, а хтось готовий бігти далі, аби не захищати свою країну, і за опиутваннями це – переважна більшість нації. Хтось розумний, хоча й маленький, тому на піску будує оазис. А хтось великий, але дурний, як поліно – і замість будувати рай на своїй великій території, йде забирати чужий рай.
Щоб змінити психологію нації, треба змінювати психологію окремих індивідів. Але хто і як на росії буде цим займатися? Покійний Навальний мовчав у відповідь на питання, чи буде він віддавати Абхазію й Осетію Грузії, якби став президентом. Питання незручні, і він вперто не відповідав, бо російський електорат цього не хоче. Опозиційний, а не тільки пропутінський. Опозиційний не хоче віддавати Крим. Тому я бачу російську так звану націю як невиліковну, де і лідери, й опозиція, й населення в суцільній масі своїй не отримали покарання, не отримують й, на жаль, не отримають. Бо їх не завоюють, не розділять на сфери впливу й не ткнуть носами в скоєне. Ніхто не повезе їх в Бучу, в Ізюмський ліс на місця масових захоронень цивільних, в усі міста й містечка найбільших їх злочинів. Цінність німців, яких варто було перевиховати, значно переважає цінність росіян. Німці дали світу технології й якість. Росіяни, навіть вилікувавшись, не дадуть світу нічого.
На фото – ексгумація 150 тіл безневинно вбитих росіянами українців в місті Ізюм. Харківська область.