Я хочу змістити акценти.
Головний сенс фільму, наскільки я його зрозуміла, в проблемі сегрегації між чорними та білими в США, в 1960-х роках. На передньому плані ми бачимо NASA, де йде наполеглива робота над запуском ракети в космос, і є команда перших чорношкірих працівниць, які працюють над обчислюванням тих чи інших процесів. У них є проблеми з побудовою кар’єри, бо вони чорні. Є проблеми з доступом до навчання, бо вони чорні. Є принизливе розділення на зони знаходження – окремі від білих туалети, окремі приміщення для роботи, окремі кавоварки та чашки, бо пити з одних чашок з чорними білі гидують. Попри це математичний склад розуму чорношкірих надав їм шанс бути причетними до історичних подій, і фільм побудований на реальній історії кількох працівниць.
Але ж про зміщення акцентів. Мені, як українці, один з моментів у фільмі видався більш значущим. Це змагання американців з Радянським Союзом по швидкості освоєння космосу. Ось, наприклад, цитати з фільму:
“… Радянське інформаційне агенство щойно повідомило, що радянський космонавт Юрій Гагарін став першою людиною в космосі. Гагарін здійснив один орбітальний політ навколо землі за 108 хвилин…”
“… Що ж, тепер ми відстали ще більше…”
“…Що ж, вони втерли нам носа…”
“Цей день став тріумфом для радянської космічної програми, і нищівним ударом для Америки в ході космічних перегонів…”
Це погляд американців на тодішні події, і їх відношення до “тріумфа радянської космічної програми”. Хоча втерли їм тоді носа насамперед українці.
Росія – величезний плагіатор в історії людства. Ось як я бачу цю всю історію:
- окупувати Україну – done;
- змусити працювати на себе під страхом тортурів, кинувши в табори, – done;
- приписати собі тріумф, якого би не сталося без України – done.
Ось чому Радянський Союз, яким марить Росія, без України неможливий. Взагалі наша історія змушує серце стискатися від болю – якщо щось зроблено добре, то це Москва (як уособлення Союзу) отримує оплески. Якщо щось недоробили в той час – то це українці “винуваті”.
Величезного масштабу образа для всіх наших поколінь, бо нами скористались по максимуму. Висосали наш газ у 1960-х. Ми розробили їм ракети. Ми годували їх під час Голодомору, а самі вмирали від голоду. І ось результат: американці та й інші ніколи не бачили наші здобутки, як основні для існування та “величі” Радянського Союзу. Ми були в тіні. Про нас не чули – ось результат окупації України совками, нехай будуть прокляті.
А фільм достойний, щоб його переглянути. Для мене особисто це фільм про те, як NASA змагалося з неймовірно розумними українцями, і українці їх перегнали.
Ми ще й не таке можемо.
