Я вважаю, в житті не так багато дійсно непереборних обставин, в яких ніщо від нас не залежить. Наприклад, цунамі, чи землетрус. Чи війна – коли ти саме в епіцентрі бойових дій. Пам’ятаєте, як в Туреччині стався землетрус, та люди просто провалилися вниз, опинившись під завалами будинків? Ніхто не був готовий до цього (хоча, якщо прискіпуватись,…

Якось чужа дитина, майже підліток, дивлячись з мого вікна на сусідній будинок навпроти, побажала мені: “Якби у вас був такий самий величезний будинок!” Я посміхнулася, бо згадала й свої дитячі колись мрії – такі самі примітивні. Про те, щоб мати чогось більше, ніж у всіх. Краще, ніж у всіх. Про життя “напоказ”, яке формується з…

Я прибічниця думки, що багато чого в житті залежить від нас самих. Коли ми знаємо себе, коли вивчили себе, коли працюємо над собою, розвиваємо себе – ми дійсно керуємо своїм життям. Не більшість подій керують нами – а ми керуємо. Ми не віддаємо комусь або чомусь право керувати нами. Ми самі є хазяї свого життя.…

Завжди будуть ті, хто оцінює вас по вашій поведінці та починає керувати вами. Невпевненість у словах, у жестах, у вашій власній базі (яка складається з ваших знань, вмінь, досягнень, прагнень, мисленні) дозволить якійсь продавчині на ринку нав’язати вам зайве. Корупціонеру – дозволить витягнути з вас додаткове. Навіть та прибиральниця в офісному центрі, яка кричить на…

Вони сиділи на лавочці в дворі багатоповерхівки. Вагітна молода жінка, чоловік років шістдесяти, дівчина-підліток та бабуся, посивіла, але жвава. Вересень вже готувався зайти в місто, попередньо покривши землю пожовклим листям. Дрібним, сірим, висушеним палючим літнім сонцем. Попри ще сильну спеку, яка дивувала містян цим літом, вересень вже був на старті, дихаючи нічною прохолодою. – Ти,…

Колись на наших кордонах замість рашки в її нинішньому вигляді постане орда з криками “аллаху акбар” та їх жінками, одягненими в чорне. Бо у таких немає проблем з розмноженням, а у росіян сьогоднішніх – є. Це може бути як з Ліваном, хоча напевно Ліван таки був кращою версією держави, ніж росія в будь-який час. Спочатку…

З-під цеглини стирчала обпалена вогнем рука, стара, кістлява, з довгими почорнілими нігтями. Рукав кофтини, в’язаної, криваво-червоного кольору, теж обгорів та тепер висів шматтями. В цій же купі поряд лежав чийсь розбитий телевізор, тут же дитяча іграшка з пластмаси, поплавлена від жару, биті тарілки, залишки котячого будиночку… – Допоможи мені вибратися… Євгенія сиділа поряд, на землі,…