“На превеликий жаль, Захід не готувався до великої війни. Останні 30 років, з моменту, власне, закінчення холодної війни і розвалу совка, Захід щиро вірив, що велика війна вже є в світі неможливою. Тридцять років і їх оборонно-промисловий комплекс, і їхні армії готувались тільки до війн, які можна назвати колоніальними. Вони готувались тільки до операцій дуже обмежених, в країнах третього світу, і де їхніми ворогами будуть різного роду терористи, партизани, ісламісти, тобто умовно кажучи якісь моджахеди на джипах з рпг-7 та автоматами Калашникова…”

(Євген Дикий)

Мені, дилетанту в політиці, іноді здається, що про нашу війну знав тільки Джохар Дудаєв, і такі ж особистості, які безпосередньо розуміли російську сутність. Бо ж такі геополітичні стратеги, як лідери Америки, Німеччини тощо чомусь не зробили певних висновків з послужного списку росіян – а саме довжелезного списку війн. Начебто тих самих, колоніальних. Невеликих, але які клаптик за клаптиком висмоктували життя та перспективи з захоплених росіянами територій.

Які моджахеди, які ісламісти, коли величезна країна десятки років влазить то в Чечню, то в Афганістан, то в Молдову, то в Грузію, то поглинає Білорусь, і війна в Україні видавалася лише справою часу? Якщо не помітити цього можуть собі дозволити головні гравці геополітики, то що казати про нас самих (так, ми самі багато що могли зрозуміти, чи це так важко – відкрити очі?)

Мені дивно. Бо можливо занадто спрощу зараз, – але є ж певний алгоритм, і він повторюється. Це совкові цивільні були до певного часу в невідомості, що саме Радянський Союз став співучасником фашистської Німеччини в розділенні світу. Але ж інші знали, і знають до сьогодні. Викормиш пані Меркель – Путін – вже багато років показує посилену регулярність спровокованих росією військових конфліктів.

Не тільки почалося, але просто продовжується:

– війна;

– війна;

– війна;

– війна…

Україна була такою зрозумілою наступною жертвою – що аж боляче. Питання було лише в тому, буде вона поглиненою так само тихо, як Білорусь, або ж голосніше. І світ, який готувався до сутичок з ісламістами та терористами на джипах, не вірю, що не розумів цього. Його розуміння лише мало два потенційні розвитки подій, і перший варіант (поглинена тихо) вони таки допускали.

Хіба не так?

Ми просто вискочили зненацька на світову арену, як той, на кого не ставили. Кого списали з рахунків. Але тоді що ж світові історики? Що ж аналітики? Що ж культурознавці? Що ж журналісти? Ви нас не досліджували? Ми були невидимками? Ми нічого не дали цьому світу, хоча би в порівнянні з мусульманським світом? Ви не знали, за рахунок кого німці не дійшли до Москви? Ви не знали, за рахунок кого росіяни не померли з голоду так масово в часи нашого Голодомору? Ви не знали про наше козацтво? Ви не знали про наших майстрів, винахідників, вчених?

Як це?

Зараз до Угорщини, Словаччини додаються ще Нідерланди зі своєю ультраправою “партією Свободи”, яка лідирує на виборах, і яка не дуже за нас. Трамп, поціновувач росіян, досі має високі рейтинги. Світ знову ризикує викормити нескінченного путіна. Нескінченного. Одну з найголовніших загроз світу – простий, зрозумілий алгоритм, в якому лише війни. На мою думку, якщо ця недокраїна вилізла на плечах поневолених народів, та всю свою історію ходить до сусідів з танками по чуже майно і землю, то надалі цей алгоритм не зміниться.

Зрозумілий він чомусь не всім.

Схожі записи