У нас вільний доступ до світової і власної історії, ми ж не на Росії, а тому мене особисто дивують деякі відмазки:
“Я не вірив, що росіяни почнуть обстрілювати ракетами мирні міста. Бо це очевидно протирічило їхній меті.”
(Нехай цей чиновник залишиться неназваним, бо уособлює своїми словами багатьох тих, хто сьогодні при владі).
Ну ок. Поїхали:
1. 1992-1993, Придністров’я. Самі росіяни вказують на майже 500 загиблих, з них 5 дітей, поранених більше 1200 людей, зруйновані 1280 будинків, з них 60 – повністю. Повністю – це ми зараз бачимо, як. І це ж я відкрила російські дані, які зазвичай применшені. В ході окупації росіянами Придністров’я були й мінометні обстріли, і снайпери, й мінування вулиць, й літаки випускали авіабомби…
2. 1992-1993. Російські літаки бомблять цивільні об’єкти на території Грузії. А російські військові кораблі обстрілювали Сухумі.
3. 1994-1996, Перша Чеченська.
За даними Союзу солдатських мамочок Росії в цей період в битві з чеченцями загинуло 14000 російських військових (офіційно вказують лише 5000). Цікаво, що вони загинули в тяжких боях з усіма ознаками кривавої війни (не від діареї ж) – а тому бомбили, руйнували та вбивали.
4. 1999-2009. Друга Чеченська. Теж не менше 14000 загиблих росіян (офіційно 7300).
5. 2008, війна Росії в Грузії. Російськи літаки нанесли більше 100 ударів по містах Грузії.
Доречі, я в Харкові з подібними речами вже знайома. Це поки не переживеш особисто, – не зрозумієш весь суцільний жах події. Але ж я не чиновник, не військова, не депутат, не той, хто повинен приймати рішення, – не той, кому, взагалі-то, НЕ ДОЗВОЛЕНО ВІРИТИ ЧИ НЕ ВІРИТИ. Тут мусять бути прийняті рішення, які базуються на знаннях, подіях, що вже ставалися в минулому, та доповідях розвідок.
Як виглядають руйнування від російських авібомб, які трощать будинок з 9 поверху по підвал, наскрізь, – будь ласка, велкам ту Харків. Але це ми, цивільні, можемо дивуватися – а владу повинен був навчити хоча би приклад Грузії.
6. 2015-2022, Сирія.
Тут вже не відвернешся, чи не так? Вже війна і у нас, і в Сирії, де росіяни розгулялися на повну. І сирійські лікарні, і діти, про яких Лавров казав, що це постановочне шоу, і їх спеціально присипали пилом.
В цей час НАШІ вже гинули.
НАШІ вже билися, як леви. Без Байдена, без Бориса Джонсона. Без Шольца. Без Дуди. Без Стінгерів, Леопардів, ленд-лізу. Билися під “шумок” гучних вечірок на більшій частині України, плескіт відпочиваючих на морях. Під галас на телебаченні – тому не так, тому не сяк. Це ж сучасна історія. Ну чому ми маємо пояснювати базові речі нашим сьогоднішнім “лідерам”?
На фото – місто Горі, Грузія.
