З нещодавного інтерв’ю генерала Марченка:
– У нас тут включились всі… Можна книжку писати. Коли люди вставали, копали окопи разом з солдатами. Коли солдат не встигав засісти в окопі, зайняти оборонну позицію – вже волонтери привозили йому їжу. Ресторани годували. Звичайні люди привозили носки, труси чистенькі…
Коли вже росіяни взяли Миколаїв в напівкільце, я розумів, що перше, що вони зроблять – це положать наш зв’язок та наше світло. І Кім зробив стрім, щоб на кожному перехресті були шини, які можна буде підпалити. У нас вже на той час були створені противотанкові групи, але ми не знали, з якої сторони росіяни підуть на нас. Росіяни були з різних боків міста, і наших резервних груп на всі напрямки не вистачало. Тому (в мене мурахи по шкірі від спогадів) буквально за чотири години… Коли діти, жінки… Пакують ці пляшки з запальною сумішшю, тягнуть ті колеса… Об’їжджаючи Миколаїв (такий був день, трошки моросило, було холодно), я побачив молодого хлопчика. Худенький, стоїть з тією пляшкою, запальничкою, стоїть – труситься.
– Товарищ генерал, я оце так переживаю…
– Чого ти, – кажу, – трусишся?
– Я ніколи не бачив танка. Мене ось люди попросили. На мені така відповідальність. А я оце не знаю – як побачу танк, чи зможу я його підпалити… Чи я докину ту бутилку…
Я кажу, послухай. Твоя задача – підпалити оцю кучу резини. Щоб вдень – це стовп дима, а вночі – це світло. У нас є підготовлені люди, вони приїдуть і зроблять свою роботу.
Він видихнув:
– хух, а я ось тут стою і переживаю…
***
З величезною повагою та подякою до генерала Марченка, хочу все ж таки зазначити. Шановний генерале! Ті, про кого ви сказали – це не “звичайні” люди. Це люди виключно незвичайні. Разом з вами в тому числі, мирні мешканці міст, які стали на захист країни – це саме НЕзвичайні люди.
Звичайні у нас на Банковій, дивним чином під час діючої війни вони там опинились. Мене це досі дивує. І досі тригерить, коли ми незвичайність приписуємо статусу, а звичайність – героїзму кожного небайдужого українця. Так само з елітарністю. Ну не може бути елітою “щось”, що не здатне на Позицію та Вчинок.
Мабуть, я в цьому плані ідеалістка. Але вперто вважаю, що так має бути. Так – правильно.
