Сподобався недавно почутий цей вислів. Бо заслуговує на те, щоб стати гаслом у цій клятій війні. Світу не має бути потрібна росія в сьогоднішньому її вигляді. Та й не хотілося, щоб була потрібна в будь-якому вигляді.
Я вже писала, що Росія дала світу Путіна – а це перебиває вагомість російського балету чи відомих письменників. І світ до цих пір сприймав цю причесану, прилизану, одягнену в сорочку з краваткою начебто рівну собі країну – але тільки Україна довела всім, що за одним з ними столом сиділа гидота. Бо внутрішня її суть – це коли голову кувалдою, чи коли гвалтують дитину, чи коли розстрілюють полонених за “Слава Україні”, чи коли очолюють наркоторгівлю на найвищому рівні, чи коли приватні армії, чи коли діти лише для того, щоб кинути їх згодом на фронт. Чи коли зневага до всіх, хто “нє русскій”, чи коли вигадують свою історію, яка їм зручна. Чи коли…
Росія сьогодні – як засохла новорічна ялинка. Давно слід викинути – а її тримають за звичкою в кутку. Вона суха і напівлиса, але наряджена блискучими іграшками, та можна включити ілюмінацію – і тоді може нехай стоїть?.. Бо ж зовні майже ціла? Майже зелена? Майже свято?
Історія каже, що росією найкраще керували іноземці. Бо свої керували ще гірше. Це країна, якій конче потрібно зовнішнє управління, те, яке без імперськості. Я майже не слухаю російську опозицію, бо вистачило Навального. І навіть не тільки через “Крим – не бутерброд”, а через Грузію. Якось натрапила на відео, де в натовпі шанувальників до Навального звертався чоловік з питанням: чи виведуть росіяни війська з Грузії, якщо президентом буде Навальний?
Довго він повторював це питання. Навальний прекрасно його чув. Чіткої відповіді не дав, бо імперськість, яка нікуди в росіянина не дівається, не дозволяє росіянину розкидуватися окупованими ним територіями. Чужими територіями. Бо так хоче більшість – брати чуже й не віддавати, а будь-який російський політик втратить рейтинги, якщо не буде відповідати вподобанням російського електорату.
Російський електорат хоче чужого. Хоче зерна та кавунів з Херсону, черешні з Мелітополя, промисловості з Харкова. Хоче автівок, золота, ікон, жіночої білизни, пральних машин, дротів, собачих будок – будь що, що можна брати в інших просто так. Тому що в тебе є автомат.
Світу не має бути потрібна така росія. А українцям не потрібна росія ніяка. Я, звісно, не можу знати, як це зробити – але ми колись підписали Будапештський меморандум. Віддали ядерну зброю.
Росіяни теж вміють тримати ручку – і писати теж вміють.
І підписувати.
Подільша її доля не цікава взагалі.
