Американська свобода слова, як і не тільки американська, має різні сторони і різні наслідки. Сьогодні в стрічці у фб-друзів побачила новину про те, що якийсь пропагандист розблокований у твітері (після покупки твітера Ілоном Маском) і націлений писати там те, що хоче. Подивіться на прикріплене фото з його твітом.
Для розуміння суті мого допису наведу приклад. В одному з серіалів про юристів мені запам’ятався сюжет: є рейтингове, але досить дешеве шоу, для таких собі американських “73%”. Ведучий, сповнений відчуття своєї непереможної популярності, дозволяє собі без доказів звинувачувати людей у вбивстві. У сімейної пари викрали дитину, і шукають вже кілька місяців. Натомість ведучий звинуватив бідолашну матір в тому, що напевно вона свою дитину вбила. Доказів немає, рейтинги шоу зашкалюють, а телеканал та ведучий пояснюють це тою самою свободою слова. Бо говорять те, що хочуть, і ніхто рота їм не закриє.
Глядачі дивляться, цькують ту бідолашну жінку, аж поки вона не покінчує життя самогубством.
Дитину знайшли через деякий час. Та була викрадена бездітною парою та вивезена в інше місто. Але ж наслідки…
Звичайно, це фільм. Але ми всі знаємо, які події та вчинки дешевих популістів мають місце бути в нашому реальному житті. Взяти хоча би цей твіт про Бучу, в якому вину за масові вбивства українців дехто не дуже обтяжений мораллю поклав на саму Україну. Аудиторія – мільйони. Мільйони людей, яким іноді достатньо таких звинувачень без доказів, щоб хвиля хайпу та образ покотилася на країну, яка майже дев’ять років захищається від російського агресора.
“Я буду твітити те, що хочу. Тоді, коли хочу, і тому, кому хочу…” – щось таке цей чолов’яга написав.
Нам потрібно дочекатися трибуналу над російськими військовими злочинцями. Отримати чітке “так. Це зробила росія”. Трошки облегшити свою біль від несправедливих багаторічних звинувачень з боку росіян. Від “малазійскій Боінг сбіла Украіна…”, “в Бучє была постановка… “, “єто всьо украінцы выдумалі…”
Бо ж боляче.
Бо ж кожна нерозумна або просто цинічна потвора занадто безкарно дозволяє собі зараз, допоки росія не засуджена, встромляти голки під наші нігті. В той час, коли ми втрачаємо дітей. Коли гинуть найкращі. Коли наші міста знищуються. І хтось, як той ведучій з фільму, прикривається “свободою слова”.
Я хочу, щоб кожного брехуна можна було притягнути до відповідальності на основі законних рішень трибуналу.
Ми повинні захищати і себе, і нашу ПРАВДУ.
